Дякую Лілії Павлівні, що не звернула увагу на мій публічний протест, не образилась і знову три роки потому почистила мені зуби. Ще й жартувала : ой, у цьому бруді зуби є, розкопала. Я дивлюсь тепер в дзеркало і теж радію. Все як 15 років тому. Вперше йшла, не наважувалась переступити поріг стоматологічного кабінету, смішно згадати, тренувалась : руками вчила ноги долати поріг. Досовалась, поки зміна помінялась, і я потрапила на консультацію до якоїсь торби. Кажу : я боюсь, можна мені голову відкрутити, все зробити, потім голову назад повернути. Ні, щоб сказати : ось я перед тобою, чого ти боїшся. Вона буркнула : треба походити, помила руки, покинула мене в кріслі і пішла. Лежала я, лежала, щось не те, тихесенько злізла і навтьоки. А Лілія Павлівна пожаліла, полікувала, довго ще вітамінки колола…………. Моя дорогесенька «тьотя Доктор».
0 Понравилось0 Поделились
Тетяна Шолох
Янв 15, 2013
0
5
Ужасно
Жалоба на отзыв
Мене дістають ці розводи на чистку. Процедура болісна, довго щемить після, холодне/гаряче заходить, ускладнення, шорстка поверхня як каталізатор першу ж каву ловить. Заявлений ультразвук, а там каменедробарка. Заявлені дві щелепи, а в милості кілька зубів, для решти вжик. Слова сказати не можна. «Ви приговорили цей зуб» - так чистки ж на пару тижнів вистачає, і знову все повертається. Може, пожлобились, не всю технологію закупили. Дуже дорого. За ці гроші рік тому : чистка в Моршині плюс проїзд в обидва кінці до Львова в купе дешевшого потяга. І Лілія Павлівна рідною перестає бути… Щось не так. Поділіться, будь ласка. 239 74 63
0 Понравилось0 Поделились
каролина
Июн 14, 2012
0
5
Ужасно
Жалоба на отзыв
Очень благодарна Ирэне Юстинасовне!Она-настоящий профессионал,золотые руки!Рекомендую.
Тетяна Шолох
Дякую Лілії Павлівні, що не звернула увагу на мій публічний протест, не образилась і знову три роки потому почистила мені зуби. Ще й жартувала : ой, у цьому бруді зуби є, розкопала. Я дивлюсь тепер в дзеркало і теж радію.
Все як 15 років тому. Вперше йшла, не наважувалась переступити поріг стоматологічного кабінету, смішно згадати, тренувалась : руками вчила ноги долати поріг. Досовалась, поки зміна помінялась, і я потрапила на консультацію до якоїсь торби. Кажу : я боюсь, можна мені голову відкрутити, все зробити, потім голову назад повернути. Ні, щоб сказати : ось я перед тобою, чого ти боїшся. Вона буркнула : треба походити, помила руки, покинула мене в кріслі і пішла. Лежала я, лежала, щось не те, тихесенько злізла і навтьоки.
А Лілія Павлівна пожаліла, полікувала, довго ще вітамінки колола………….
Моя дорогесенька «тьотя Доктор».